10 клас

 М. О. Некрасов. Поезії «Трійка», «На смерть Шевченка». Поетичне новаторство автора, поєднання поезії з прозою, наближення поетичної мови до розмовної інтонації; перегуки з Шевченко.

 У кожного народу є вірні сини, мужні захисники. Тому не дивно, що між такими вірними синами різних народів існує духовна спорідненість. Ідеться про М. Некрасова й Т. Шевченка. Хтось повинен був покласти на вівтар Вітчизни всі свої сили, талант, мужність. Розглянемо зв’язки двох видатних людей — М. Некрасова й Т. Шевченка, а також те, що нового вніс у російську й світову поезію поетичний дар Некрасова.

 Некрасов у своїй творчості завжди переймався долею жінок, добре пам’ятаючи життя своєї матері, спостерігаючи за трагедіями інших жінок.

Якась випадкова зустріч на дорозі — і народився вірш «Трійка» (згадайте одразу трійку в Гоголя!).

ТРІЙКА

Чом ти пильно зориш на дорогу,

Без веселих подружок стоїш?

Мабуть, серце здіймає тривогу —

І лице спалахнуло ясніш.

І чому поспішаєш хапливо,

Хочеш трійку догнати мерщій?..

Щоб на тебе, струнку і вродливу,

Задивився корнет молодий.

Задивитись на тебе не диво,

Покохать тебе кожен не пріч:

В’ється стрічка червона грайливо

У косі твоїй, чорній як ніч;

Крізь рум’янець на щочці смуглявій

Пробивається ніжний пушок,

Сміло дивиться погляд лукавий

З-під твоїх напівкруглих брівок.

Дивний погляд чорнявки-дикунки,

Повний чарів, що збуджують кров,

Старика підіб’є на дарунки,

Кине в серце юнацьке любов.

Поживеш у розкошах ти вволю,

І легке твоє буде життя…

Та не те тобі спало на долю:

З мужиком будеш жить без пуття.

Підв’язавши угору поділки,

Перетягнеш ти груди свої,

Буде бить чоловік без горілки,

Дні отруїть свекруха твої.

Одцвітеш від важкої роботи

Ти, не встигши розквітнуть, за мить,

І поринеш ти в сон і турботи,

Будеш няньчити, їсти й робить.

І в лиці твоїм, повнім горіння

І життя,— миттю з’явиться жах,

Вічний вираз тупого терпіння

І безглуздий, страшний переляк.

І сховають в глибоку могилу,

Коли шляхом ти пройдеш своїм,

Надаремне розтрачену силу

І життя, не зігріте ніким.

Не дивися ж, сумна, на дорогу

І за трійкою ти не спіши,

І тужливу на серці тривогу

Назавжди ти в собі заглуши!

Не догнать тобі трійки прудкої:

Коні сповнені сили міцної,

І підпилий візник, і к другій

Мчить корнет, наче той буревій…

                                   Переклад М. Терещенка

♦ Що нагадує загальним звучанням вірш (особливо початок)?

♦ У якому дусі змальовано дівчину?

♦ Які умовні частини можна визначити в поезії?

♦ Чи йдеться у вірші про тяжкі суспільні умови, суспільний деспотизм?

♦ До якого виду лірики належить цей вірш Некрасова? Обґрунтуйте своє твердження.

♦ Який настрій викликає цей твір, чому?

 Вірш М. О. Некрасова «На смерть Шевченка» був вперше опублікований у львівському журналі «Зоря», 1886, № 6, С. 87; в Російській імперії вперше з’явився друком у журналі «Литературный вестник» 1904, № 8, С. 101-103.

        В. Є. Якушкін розповів про історію створення вірша і про долю автографа: «В толпе литераторов, собравшихся ко гробу Шевченка, находился и Некрасов. Когда он шел за гробом многострадального Кобзаря, у него сложились стихи в его память. Вернувшись домой, Некрасов записал эти стихи, но из осторожности, — время тогда было такое, — он разорвал листок сверху вниз, так что стихи были разделены пополам. Поэт уничтожил правую половину листка с началом стихов, а сохранил у себя левую с рифмами. Уже незадолго до своей кончины Некрасов вспомнил об этом стихотворении и восстановил текст его, причем рассказал историю стихотворения П. А. Ефремову, от которого ее и слышал пишущий эти строки»

НА СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКО

Не предавайтесь особой унылости:

Случай предвиденный, чуть не желательный.

Так погибает по божией милости

Русской земли человек замечательный

С давнего времени: молодость трудная,

Полная страсти, надежд, увлечения,

Смелые речи, борьба безрассудная,

Вслед за тем долгие дни заточения.

Всё он изведал: тюрьму петербургскую,

Справки, допросы, жандармов любезности,

Всё - и раздольную степь Оренбургскую,

И ее крепость. В нужде, в неизвестности

Там, оскорбляемый каждым невеждою,

Жил он солдатом с солдатами жалкими,

Мог умереть он, конечно, под палками,

Может, и жил-то он этой надеждою.

Но, сократить не желая страдания,

Поберегло его в годы изгнания

Русских людей провиденье игривое.

Кончилось время его несчастливое,

Всё, чего с юности ранней не видывал,

Милое сердцу, ему улыбалося.

Тут ему бог позавидовал:

Жизнь оборвалася.

НА СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА

Ні, не сумуйте, скажу я по щирості!

Випадок трапився трохи не бажаний.

Гине дочасно від божої милості

Краю російського син її вражений.

З часу дораннього молодість трудная,

Пристрастей повна, надій і захоплення…

Смілі промови, борня безрозсудная,

Довгі по тому часи поневолення…

Все йому знане: тюрма петербурзькая,

Допит, заслання, жандармів люб’язності,

Сині, безкраї степи оренбурзькії,

Ґрати залізні… У скруті, у незнаності,

Вічно образи холодні приймаючи,

Жив він солдатом — з солдатьми нужденними,

Міг і загинуть від лиха щоденного,

Певне, що й жив лиш того дожидаючи.

Та, не зменшаючи гніту знедолення,

Оберегло у часи поневолення

Руських людей провидіння грайливеє,—

Зникла пора його зла, нещасливая,

Все, що від юності ранньої марилось,

Серцю жадане, немов засміялося…

Бог же позаздрив йому.

І життя обірвалося.

                     Переклад П. Усенка

♦ Як зрозуміти перші чотири рядки вірша, особливо другий рядок?

♦ Які рядки твору можна вважати стислою поетичною біографією Шевченка?

♦ З яким висловом автора можна не погодитися, знаючи про Шевченка?

♦ Яким постає Шевченко у вірші Некрасова?

♦ Які риси характеру, якості Шевченка ви б додали ще, спираючись на свої знання з української літератури?

♦ Що, на вашу думку, зближує цих двох великих поетів?

♦ У чому полягає новаторський характер поезії М. Некрасова?